Кантата Валерія Антонюка "Чотири вірші для сопрано та симфонічного оркестру на слова Василя Стуса" в контексті розвитку вокально-симфонічного циклу [Текст] / О. Г. Гриценко

Библиогр. в конце ст. 9 назв.

У статті з'ясовані принципи циклізації як фундаментальної основи художнього мислення в сучасній українській музиці. Досліджено принципи реалізації вокально- симфонічного циклу в музиці сучасного українського композитора ХХІ ст. Валерія Антонюка на вірші поета-шістдесятника Василя Стуса. У ході вивчення музичного матеріалу та інтерпретації Кантати В. Антонюка "Чотири вірші для сопрано та симфонічного оркестру на слова В. Стуса", було виявлено закономірності, що передбачають запрограмований збіг рецептивного слухацького й інтенціонального композиторського та виконавського векторів. Виникає той особливий тип інтеграції музичної форми – музичне циклоутворення, що не зводиться лише до послідовності частин, а ніби надбудовується над ними реально чи віртуально, через логіку або рецепцію. Аналізуючи Канату В. Антонюка "Чотири вірші для сопрано та симфонічного оркестру на слова В. Стуса", обрано за основу її циклічність як певну низку гіперкомунікативних подій, полілог між частинами і цілим, пам'ятаючи, що художня циклізация здійснюється в "термінах мови" певного виду мистецтва, у даному випадку – музики. Категорії камерності й циклічності визначають сутність виконавської інтерпретації вокальних циклів. Остання можлива лише за умов осягання композиторського задуму. Виконавці ж мають подумки подолати частину шляху композитора й поета, зануритися в атмосферу їхньої епохи, світогляду й естетичних спрямувань. Дослідження Кантати із точки зору закономірностей циклоутворення має пряме відношення до проблем репертуару сучасного концертно-камерного виконавства, формування якого взаємопов'язане з новими слухацькими установками. Вокально-симфонічний цикл як велика форма камерно-вокального музикування є своєрідним узагальненням виконавського досвіду. Специфіка проявів речитативності, декламаційності та оповідальності у даній Кантаті розкривається на рівні жанрово- стильових комплексів конкретних поетичних творів В. Стуса, що зумовлює програмність та ідейну спрямованість твору, його особливе місце в композиторському доробку В. Антонюка та українській музиці.