Художники Маріуполя в мистецьких об’єднаннях [Текст] / Г. І. Батичко

Библиогр. в конце ст. 14 назв.

Культурний простір міста Маріуполь з часів його заснування формувався в умовах значної державницької регламентації. Віддаленість міста від культурних центрів в ХІХ- І пол. ХХ ст. створила підґрунтя для відтоку мистецьких кадрів. Потрапляючи до мистецьких центрів, талановиті майстри-уродженці м. Маріуполь посіли помітне місце у неформальних мистецьких угрупованнях. Архип Куїнджі, пов’язаний з Товариством пересувних виставок, став засновником Товариства ім. Куїнджі (1909 р.). Олександр Могилевський входив до «Нового Мюнхенського художнього товариства», пізніше співпрацював з товариством «Бубновий валет», а з 1932 року був членом Спілки художників СРСР. За радянських часів відсутність статусу обласного центру не давала змоги утворити осередок художників в місті Маріуполь, що підсилило відцентрову тенденцію в мистецькому просторі міста. Поступово утворився певний парадокс – з одного боку місто було привабливим для митців, оскільки пейзажі, індустріальні будівництва, проведення «Меморіалів пам’яті Куїнджі», наявність картинної галереї ім. Куїнджі створювали необхідні умови для творчості, з іншого – відсутність інституції, що об’єднувала б художників-маріупольців, не давала змогу реалізуватися їм повною мірою. Функція заміщення в цей час виконували неформальні угруповання, спілки, творчі тандеми, що розвивалися на основі творчої підтримки, дружніх стосунків, виставкової діяльності тощо. Найбільш помітну роль в художньому житті міста відіграли: творчі об’єднання «Маріуполь-87», «Вікно», виставкове об’єднання «ХарБарБонд», творчий тандем художників-монументалістів Леля Кузьмінкова та Валентина Константинова. Визнанням творчого потенціалу міста стало заснування в 1992 році Маріупольської організації Національної спілки художників України, що об’єднує на сьогодні більше 30 художників.