Сабадаш, Юлія Сергіївна
Сучасна культурологія: постмодернізм у логіці розвитку української гуманістики : колект. монографія [Електронний ресурс] ; за заг. ред. Ю. С. Сабадаш ; ред.-уклад. Ю. С. Сабадаш, І. В. Петрова. — Київ: Ліра-К, 2021. — 432 с.. — ISBN 978-617-520-153-4
	УДК 316.7
Культурологія
Зміст: ПЕРЕДМОВА.......................................................................................................................5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ..........................................................7 І. І. Ідентифікація української культурології у контексті ідеї постмодерну .............................................................................................................7 1.2. Категоріальний апарат сучасної культурології (вироблення системи, адаптованої до вирішення теоретичних проблем)....................35 1.3. Метамодернізм як теоретичний дискурс та культурно- мистецька практика .....................................................................................................46 1.4. Візуальна культурологія в ситуації післямодерну .................................72 1.5. Світоглядна культура і світосприйняття в науковому полі гуманітарного знання і соціальної теорії: між «виявами» та «пропозиціями».................................................................................98 РОЗДІЛ II. ІСТОРИЧНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ..........................................................128 2.1. Національна ідентичність як динамічний вимір культурного простору ...............................................................................................128 2.2. Травматичні метафори постмодерністської чуттєвості ....................150 2.3. Образ «людини екологічної» у контексті становлення екоцентричної культурної парадигми................................................................167 2.4. «Гегемонна маскулінність» у західній та радянській популярній культурі: постмодерністські рецепції........................................190 2.5. Калокагатія. гуманізм і постмодернізм у контексті положень «Живої Етики» Олени та Миколи Реріхів ..................................219 РОЗДІЛ НІ. КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ ......................................................................240 3.1. Італійська модель пост+постмодернізму (на прикладі творчості Джорджо Фалетті)...................................................................................240 3.2. Дозвілля як феномен європейської культури (доба Античності)......................................................................................................................262 3.3. До питання про необхідність концептуального переосмислення культурної спадщини (на прикладі «Короля Ліра» В. Шекспіра)..........................................................308 3.4. Програма CETI-SETI в культурі модерну і постмодерну: філософсько-культурологічні виміри проблеми контакту .....................................................................................................337 ПІСЛЯМОВА ....................................................................................................................359 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................................360 ПОКАЖЧИК ІМЕН ........................................................................................................396 ПОКАЖЧИК ПОНЯТЬ.................................................................................................. 407 ДОДАТКИ .........................................................................................................................421 ВІДОМОС ТІ ПРО АВТОРІВ .......................................................................................430
Анотація: Колективна монографія репрезентує проблематику, яка актуалізована в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ–ХХІ століть. Очевидне завершення «доби постмодернізму» увиразнило необхідність, з одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення «постмодернізму», а з іншого, – зафіксувати прорахунки, окреслюючи при цьому подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах «метамодернізму» – наступного етапу становлення й утвердження власне такої «культурної моделі». Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.