000			0360400a0a22002770 4500
001			2040972
005			20240125185858.0
090			_a2040972
100			_a20171010a ukry50 10
101	0		_aukr
102			_aUA
200	1		_aФілософія про нове явище ХХІ ст. - поширення ноогуманістичних уявлень _fТ. Кірик
320			_aБиблиогр. в конце ст.: 11 назв.
330			_aАвтор зосереджує увагу на історико-філософському аналізі процесів становлення ноогуманізму як концепції розвитку сучасного суспільства в цілому та сфери вищої освіти зокрема. Вказано на зв'язок ідей ноогуманізму із освітніми та соціально-філософськими концептами епохи Античності (Анаксимандр, Геракліт, Парменід, Піфагор, Фалес та ін.), поглядів представників російського космізму (В. Соловйов, А. Чижевський, С. Франк, К. Ціолковський та ін.), теоретиків ноосфери (В. Вернадський, Е. Леруа, П. Тейяр де Шарден та ін.), прихильників ноотехнізації (І. Забєлін та інші науковці СРСР). Акцентовано причини появи й занепаду німецького неогуманізму. Досліджено спробу Р. Шиндаулової виявити глибинний зв'язок ідей ноогуманізму із природничою картиною світу, репрезентованою, зокрема, підходами квантової фізики, теорії відносності, теорією суперструн, теорією фізичного вакууму, психофізичної теорією тощо. Відзначено недоцільність звернення до тих гіпотез (приклад — торсійні поля), які не отримали надійного експериментального підтвердження. Запропоновано кращу основу для ноогуманізму — використання ідеї екологічно безпечних ноотехнологій не тільки для сталого розвитку, а й для побудови ноосуспільства та реалізації реальної— моделі ноосфери. Саме це може полегшити запровадження принципів ноогуманізму в освіті й культурі майбутнього суспільства.
463			_tВища школа _d2017 _h№ 3 _vС. 58-67 _v _02075973
606	3	7	_aФілософія освіти
700		1	_aКірик _bТ.
801		0	_2unimarc _aUA _c20171010 _gPSBO
900			_b08
942			_zEKS_371.01:1/К 11-916875 _vК 11 _eEKS _bAN _cARTICLE _n0